Тема 5. Організація обліку зобов’язань
5.1. Короткі теоретичні відомості
Методологічні вимоги до формування у бухгалтерському об-ліку та фінансовій звітності інформації про зобов’язання, а також прин-ципи відображення зобов’язань у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11 “Зобов’язання”.
Відповідно до нього зобов’язання – це заборгованість під-приємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої у майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підпри-ємства, що втілюють у собі економічні вигоди.
Критерії визнання зобов’язань за П(С)БО 2 “Баланс” наступні:
1) оцінка їх може бути достовірно визначена;
2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок їх погашення.
У бухгалтерському обліку зобов’язання реєструється лише тоді, коли у зв’язку з ним виникає заборгованість. Обов’язки підпри-ємства розглядаються як його зобов’язання, якщо вони:
1) існують на даний момент і є наслідком минулих госпо-дарських операцій або подій;
2) пов’язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збере-ження господарських зв’язків підприємства або зі здійсненням нор-мальної підприємницької діяльності;
3) мають бути виконані неминуче. Економічні наслідки неви-конання зобов’язання, наприклад, у зв’язку з штрафними санкціями, не дадуть підприємству можливості уникнути вибуття ресурсів на ко-ристь іншої сторони;
4) мають визначений строк виконання, хоча точна дата може бути невідомою;
5) прийняті відносно суб’єктів (юридичних чи фізичних осіб або їх групи), які можуть бути ідентифіковані, якщо не у момент прий-няття зобов’язання, то у момент його виконання.
Основними завданнями організації бухгалтерського обліку зо-бов’язань є:
1) чітке документування розрахунків;
2) своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;
3) правдиве відображення інформації щодо зобов’язань у звіт-ності та примітках до неї.
Класифікація зобов’язань здійснюється відповідно до їх відоб-раження у пасиві балансу:
– розділ ІІ “Забезпечення наступних виплат і платежів”;
– розділ ІІІ “Довгострокові зобов’язання”;
– розділ ІV “Поточні зобов’язання”;
– розділ V “Доходи майбутніх періодів”.
За змістом виділяють зобов’язання, спрямовані на:
1) передачу майна:
– у власність на підставі договорів купівлі – продажу, міни, дарування, поставки, позики, довічного утримання;
– у тимчасове користування на підставі договорів майнового найму, найму житлового приміщення, безоплатного користування майном;
2) виконання робіт на підставі замовлення чи договорів про спільну діяльність або підряду;
3) надання послуг на підставі договорів перевезення, стра-хування, доручення, комісії;
4) сплату грошей на підставі договорів позики, кредитних договорів, договорів банківського вкладу і банківського рахунку;
5) відшкодування втрат, заподіяних у результаті протиправ-них дій;
6) повернення безпідставно придбаного майна.
Використовується класифікація зобов’язань за їх сутністю, де вони поділяються на реальні (довгострокові і поточні) та потенційні (забезпечення і непередбачені зобов’язання).
Договори, угоди, контракти – основні документи, що передбача-ють права та обов’язки сторін. Вони є підставами виникнення зобов’язань.
На підприємстві також повинен бути організований поточний контроль погашення зобов’язань, що полягає у щоденному перегляді виписок банку, об’яв банку про рахунки постачальників та інших документів, що надійшли до оплати, а також записів у регістри бух-галтерського обліку. Оцінка зобов’язань залежить від їх змісту та тер-міну погашення.
Поточні зобов’язання оцінюються за сумою погашення. Багато підприємств купують товари та послуги у кредит без складання фор-мальної кредитної угоди. Такі операції призводять до виникнення за-боргованості, відомої як кредиторська. Кредиторська заборгованість – поточні зобов’язання підприємства, що відображають його заборго-ваність перед партнерами за комерційними операціями за рахунками, прийнятих до оплати. При організації бухгалтерського обліку зобов’я-зань особливу увагу слід приділити безнадійній кредиторській забор-гованості (при закінченні терміну позовної давності, банкрутстві чи ліквідації підприємства, виникненні форс-мажорних обставин).
Суттєвим моментом в оцінці довгострокових зобов’язань є ви-мога відображати ті з них, на які нараховуються відсотки, за їх тепе-рішньою вартістю. Теперішня вартість – дисконтована вартість май-бутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства.
Дисконтуванню підлягають суми: довгострокових кредитів; об-лігаційних позик; довгострокових відсоткових векселів; платежів за довгостроковою орендою; позик небанківських фінансово-кредитних установ.
Непередбачені зобов’язання обліковуються на позабалансових рахунках за обліковою ціною.
Кредит – економічні відносини, що виникають між кредито-ром і позичальником з приводу одержання останнім позики у грошовій або товарній формі на умовах повернення у певний строк зі сплатою відсотка.
В умовах ринкової економіки розрізняють:
– комерційний кредит, що надається організаціями одна од-ній у вигляді відстрочки сплати грошей за продані товари;
– банківський кредит (позика), яка надається банками у виг-ляді грошових кредитів, що використовуються для розширення вироб-ництва і як джерела платіжних коштів для поточної діяльності.
Організація обліку розрахунків з банком повинна забезпечити контроль за одержанням та своєчасним погашенням позик банків.
Порядок видачі та погашення позик визначається відповідним законодавством і регулюється кредитним договором між організацією та банком, укладеним у письмовій формі.
Кредитна угода визначає права та обов’язки обох сторін у зв’язку з видачею кредиту.
Постачальники – це юридичні або фізичні особи, які:
– здійснюють постачання товарно-матеріальних цінностей (си-ровини, матеріалів, палива, запасних частин, МШП);
– надають послуги (подачу електроенергії, газу, води, пари тощо);
– виконують роботи (поточний і капітальний ремонти основ-них засобів тощо).
Підрядники – спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи, при спорудженні об’єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво.
Організація обліку розрахунків з постачальниками і підрядни-ками повинна забезпечити:
– своєчасну перевірку розрахунків з постачальниками і підряд-никами;
– попередження прострочування кредиторської заборгованості.
Порядок та форми розрахунків між постачальником та покуп-цем визначаються у господарських договорах. Обов’язковою умовою укла-дання договорів має бути максимально точне відображення зобов’я-зань обох сторін.
Про реальність укладання договору поставки свідчить наявність таких документів: журнал обліку вантажів, що надійшли (ф. М-1); акт про приймання матеріалів (ф. М-7); акт про виявлені дефекти устаткування (ф. М-17); накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ); прибутковий ордер (ф. М-4); товарно-транспортна накладна (ф. 1-ТН); податкова накладна; платіжні та розрахункові документи.
Підставою для оприбуткування та оплати придбаного товару також є документ, що підтверджує його якість. У разі невідповідності одержаних ТМЦ умовам договору, виставляється претензія.
Оприбуткування імпортних товарів на складі покупця прово-диться на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, вантажної митної декларації, приймального акту і акту експертизи тор-гово-промислової палати, комерційних документів рахунків-фактур, іnvоісе, що підтверджують митну вартість товару); транспортних накладних (СМR, залізничної накладної, авіанакладної, коносаменту, товарно-транс-портної накладної, пакувальних листів). При купівлі товару за іно-земну валюту обов’язково повинна складатись довідка бухгалтерії про наявність курсових різниць при перерахуванні заборгованості.
Дані про вантажі, що надійшли на склад, бухгалтерія отримує разом із звітом матеріально відповідальної особи, а про оплату пла-тіжних документів постачальника – із банківської виписки. На підставі цих документів контролюється виконання кожною стороною своїх зо-бов’язань.
Розрахункові документи, які надає підприємство-постачаль-ник покупцю на суму оплати за отриману продукцію, виконані роботи та надані послуги, повинні бути акцептовані. При організації обліку ці функції повинні бути доведені до конкретних виконавців.
Акцепт розрахункових документів – напис уповноваженої осо-би (акцептанта) на рахунку, який засвідчує згоду прийняти рахунок до оплати.
Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату, придбаного товару і отримує виписку уповноваженого бан-ку про списання грошових коштів з поточного рахунку.
Аналітичний облік ведеться окремо за кожним постачальни-ком та підрядником у розрізі кожного документа (рахунка) на сплату. На субрахунку 632 аналітичний облік ведеться у гривнях та у валюті, обумовленій у договорі.
Аналітичний облік розрахунків за імпортними операціями мож-на здійснювати у розрізі країн, а всередині них – у розрізі поста-чальників або номерів контрактів. Також, аналітичний облік ведеться за місцями зберігання і обліковими (товарними) партіями, при визна-ченні ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість збе-рігання партії у процесі перевезення, перевалки, зберігання вантажу.
Також для контролю за строками заборгованості на підпри-ємствах слід вести накопичувальну відомість простроченої креди-торської заборгованості. До простроченої кредиторської (дебіторської) заборгованості відносяться:
– прострочена заборгованість;
– заборгованість, за якою відсутні виправдувальні документи;
– заборгованість, яка не підтверджена при інвентаризації ак-том взаємної перевірки;
– заборгованість, за якою справи передані до арбітражного суду;
– безнадійна заборгованість, за якою є рішення суду про від-мову в позові.
Кредиторська заборгованість, за якою минув строк позовної давності, відноситься до доходу звітного періоду в першому наступ-ному місяці після пройденого строку позовної давності (при розра-хунках між підприємствами недержавної форми власності).
Заборгованість перед постачальниками може сплачуватися шля-хом безготівкових або готівкових розрахунків.
Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одер-жані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги ведеться на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підряд-никами”. За кредитом рахунка 63 відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цін-ності, прийняті роботи, послуги, за дебетом – її погашення, списання тощо. Рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” має такі субрахунки: 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальни-ками”, 632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”.
Розрахунки з бюджетом здійснюються за:
– податками і зборами – обов’язковими платежами підпри-ємств та окремих осіб у державний або місцевий бюджети;
– обов’язковими платежами, що є системою встановлених за-конодавством внесків та відрахувань юридичних і фізичних осіб, що формують доходи до державного бюджету;
– іншими сумами відповідно до чинного законодавства.
Податки поділяються на прямі та непрямі.
Порядок нарахування та сплати загальнодержавних податків регулюється відповідними законами України, інструкціями Міністерства фінансів та іншими нормативними документами, місцевих податків і зборів – рішенням органів місцевого самоврядування. Для правильно-го нарахування податків необхідно знати: об’єкт оподаткування, став-ку обчислення, джерело сплати.
Основними завданнями організації обліку розрахунків за по-датками, платежами та за страхуванням є:
– забезпечення правильного та своєчасного нарахування податків;
– правильне використання синтетичних рахунків, субрахунків та аналітичних рахунків;
– вибір облікових регістрів та правильне відображення їх да-них у звітності.
Первинними документами для нарахування податків є роз-рахунки бухгалтерії, а за розрахунками з ПДВ – податкові накладні. Перерахування податків та обов’язкових платежів здійснюється на підставі платіжних доручень.
Аналітичний облік до рахунку 641 “Розрахунки за податками і платежами” ведеться за їх видами:
– аналітичний рахунок “ПДВ”;
– аналітичний рахунок “Податок на прибуток”;
– аналітичний рахунок “Акцизний збір”;
– аналітичний рахунок “Прибутковий податок з громадян” тощо.
Основними завданнями організації обліку праці та її оплати є:
– організація контролю за якістю та кількістю затраченої пра-ці, за виконанням завдань щодо зростання продуктивності праці, за ви-користанням фонду заробітної плати та іншими грошовими коштами, які виділяються для оплати праці працівників підприємства;
– своєчасне і правильне віднесення сум нарахованої заробітної плати і відрахувань органам соціального страхування на собівартість продукції, виконаних робіт, послуг, а також на інші витрати;
– здійснення у встановлені строки всіх розрахунків з праців-никами і службовцями за заробітною платою та іншими виплатами;
– збір інформації та групування показників з оплати праці, не-обхідних для поточного і наступного планування, контролю, аналізу та оперативного управління виробництвом, для складання фінансової та статистичної звітності.
Виконання цих завдань забезпечується правильно організованим:
– обліком особового складу підприємства;
– обліком робочого часу;
– обліком виробітку продукції та нарахуванням заробітної плати;
– суворим дотриманням законодавства про працю;
– точністю та своєчасністю розрахунків.
Основні питання з обліку праці та її оплати, які можуть на-водитися у наказі про облікову політику підприємства:
– форми, системи, розміри заробітної плати та інших виплат;
– форми кадрової документації;
– встановлення режиму роботи;
– нормування і оплата праці
– зміни в організації праці;
– строк подання первинних документів з обліку праці та її оплати до бухгалтерії підприємства;
– порядок обробки та зберігання первинних документів та регістрів обліку з оплати праці;
– порядок формування резервів на виплату відпусток, щоріч-ної винагороди за вислугу років, винагород за підсумками роботи за рік.
Правила внутрішнього трудового розпорядку (або положення про персонал) є внутрішнім документом підприємства, який передба-чений Кодексом Законів про працю і включає організацію роботи під-приємства, внутрішньо об’єктивний режим роботи, взаємні обов’язки підприємства та працівників, порядок направлення працівників у від-рядження, порядок надання відпусток та інше.
У відповідності до статуту підприємства розробляється його структура, визначається штатний склад та кількість працюючих, що оформлюється спеціальним документом, на підставі якого складається штатний розклад підприємства. Останній складається на бланку під-приємства і містить перелік посад, відомості про кількість штатних одиниць, посадові оклади, надбавки та місячний фонд заробітної пла-ти. Зміни до штатного розкладу вносяться наказом керівника під-приємства.
Посадова інструкція – це нормативний документ, в якому ви-значено завдання, права, обов’язки і відповідальність посадової особи. Її розробляють щодо конкретної штатної посади для розкриття функ-ціональної структури діяльності посадової особи як комплексу еле-ментів, цілей, завдань і програм, функцій, форм і методів управління, інформації, технічних засобів управління.
Всі оригінали наказів з особового складу накопичуються та зберігаються у відділі кадрів.
При прийнятті на роботу працівник зобов’язаний надати тру-дову книжку, якщо мова не йде про сумісництво. У свою чергу, тим осо-бам, які працевлаштовуються вперше, трудова книжка повинна бути оформлена протягом п’яти днів після їх прийняття. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок пок-ладається на керівника підприємства.
Крім трудових книжок, відповідальна особа повинна заповню-вати декілька спеціальних облікових документів, а саме:
– книгу обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них;
– книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.
Бухгалтерський облік трудових книжок ведеться на рахунку 209 “Інші матеріали”, за дебетом якого відображається надходження трудових книжок, а за кредитом – їх використання (списання). Дебе-тове сальдо означає наявність трудових книжок у вартісному виразі. Одночасно ведеться облік наявності трудових книжок на позабалан-совому рахунку 08 “Бланки суворого обліку”.
До облікових документів з кадрів відноситься особова картка, особова справа, особовий листок з обліку кадрів, штатно-посадова книга, алфавітна книга, алфавітні картки тощо.
Трудовий контракт – документ, що фіксує угоду сторін про встановлення трудових правовідносин і регулює їх. Сторонами трудо-вого контракту є підприємство (роботодавець) і працівник (контрактант).
Оплата виконаних робіт (послуг) за договором підряду (трудо-вою угодою) здійснюється, як правило, після оформлення акту прий-мання робіт (послуг) .
Основним документом, який визначає застосування на під-приємстві форми оплати праці, розміри основної, додаткової заробіт-ної плати, преміювання працівників тощо, є положення про оплату праці на підприємстві. Цей документ містить:
1) загальні принципи організації оплати праці на підприємст-ві, системи і форми оплати праці, які застосовуються до різних кате-горій працівників;
2) штатний розклад працівників підприємства;
3) побудову основної (тарифної) оплати праці з інструкціями за посадами і професіями тарифних ставок і окладів або порядку роз-рахунку в залежності від показників роботи працівника і підприємства в цілому;
4) обумовлені доплати, надбавки і компенсації із зазначенням їх розмірів;
5) інші преміальні системи, що використовуються на під-приємстві;
6) визначений стимулюючий показник, шкала преміювання.
Весь процес обліку оплати праці працівників можна поділити на етапи:
1) облік особового складу та використання робочого часу;
2) облік виробітку продукції та заробітної плати.
Облік особового складу працівників на підприємствах здійс-нюється відділом кадрів (інспектором з кадрів або іншою уповнова-женою на це особою). Обліку підлягають всі працівники всіх підроз-ділів підприємства, незалежно від робіт, що вони виконують, та по-сади, що обіймають.
Первинний облік операцій з оплати праці та використання робочого часу здійснюється у табелях обліку використання робочого часу та відповідних первинних документах, серед яких: наряд на від-рядні роботи, відомість обліку виробітку, маршрутні карти, акти прий-мання робіт, нормовані завдання погодинникам, інші.
Преміювання працівників на підприємстві здійснюється згідно з трудовим договором, положеннями про преміювання, про встанов-лення надбавок та оформлюється наказом керівника підприємства.
Надання відпусток регулюється Законом України “Про від-пустки”, згідно з яким право на відпустки мають громадяни України, що перебувають у трудових відносинах з підприємствами, а також пра-цюють за трудовою угодою у фізичної особи, іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні.
Підставою для надання відпустки є заява працівника. На під-ставі затвердженого графіка відпусток чи заяви працівника на під-приємстві видається наказ про надання відпустки. При оформленні від-пустки також застосовують список про надання відпустки (ф. П-7).
Організація обліку відрахувань та утримань із заробітної пла-ти працівників здійснюється згідно з законодавством України. Перед-бачено такі види зборів на обов’язкові соціальні заходи:
– пенсійне страхування;
– соціальне страхування;
– соціальне страхування на випадок безробіття;
– соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві.
Згідно з чинним законодавством із заробітної плати праців-ників підприємства також проводяться утримання. Обов’язковими ви-дами утримань із заробітної плати є наступні: прибутковий податок з громадян, утримання до Пенсійного фонду, утримання до Фонду со-ціального страхування, утримання до фонду соціального страхування на випадок безробіття.
Крім того із заробітної плати можуть здійснюватися утри-мання, наприклад, аліментів, штрафів та інших сум для відшкодування заподіяного збитку на підставі рішення судів, а також профспілкові внески тощо.
Синтетичний облік розрахунків з оплати праці здійснюється на двох субрахунках пасивного рахунку 66 “Розрахунки з оплати пра-ці”. За кредитом субрахунку 661 “Розрахунки за заробітною платою” відображається нарахована працівникам підприємства основна і до-даткова заробітні плати, премії, допомога у зв’язку з тимчасовою не-працездатністю, інші нарахування за звітний період.
При цьому за кредитом рахунок 661 “Розрахунки за заробіт-ною платою” кореспондує з дебетом рахунків відповідних витрат.
За кредитом відповідного субрахунка рахунка 65 “Розрахунки за страхуванням” підприємствами відображаються відповідні нарахування.
Допомоги з соціального страхування, що виплачуються пра-цівникам підприємства, відображаються за кредитом рахунка 661 “Роз-рахунки за заробітною платою”, включаються до витрат підприємства у складі загальної суми відрахувань із соціального страхування та є джерелом виплат відповідної допомоги працівникам.
Підприємства можуть проводити нарахування оплати відпус-ток з використанням резерву оплати відпусток, який створюється шля-хом щомісячного його нарахування за нормативом від фактичних витрат на оплату праці, яка обліковується при розрахунку середнього заробітку.
Аналітичний облік з працівниками ведеться у розрахункових та розрахунково-платіжних відомостях. Нараховані суми також зазна-чаються в особових рахунках встановленої форми. На кожного штат-ного працівника відкривається особова картка (ф. П-54), де зазнача-ються короткі відомості про працівника, надані йому пільги згідно з чинним законодавством, а також дані про нараховану йому заробітну плату та здійснені утримання.
Для обліку забезпечень виплат персоналу застосовуються суб-рахунки 471 “Забезпечення виплат відпусток” та 472 “Додаткове пен-сійне забезпечення”.
З метою запобігання впливу фактично нарахованої заробітної плати за період відпустки на витрати і фінансовий результат звітного періоду підприємства створюють забезпечення виплат відпусток. Що-місячна сума забезпечення виплат відпусток визначається як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і коефіцієнта, об-численого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального фонду оплати праці.
З метою покращення соціального захисту своїх працівників під-приємства можуть створювати забезпечення для виплати додаткових пенсій. Облік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення ведеться на субрахунку 472 “Додаткове пенсійне забезпечення”.
До інших забезпечень належать забезпечення гарантійних та інших зобов’язань, а також страхові резерви.
Облік забезпечень майбутніх витрат на проведення гаран-тійних ремонтів проданої продукції, на проведення ремонту предметів прокату тощо, ведеться на субрахунку 473 “Забезпечення гарантійних зобов’язань”.
Облік забезпечення інших наступних витрат ведеться на суб-рахунку 474 “Забезпечення інших витрат і платежів”.
Аналітичний облік забезпечень наступних витрат і платежів організується за їх видами, напрямками формування та використання.
Цільове фінансування і цільові надходження – це кошти, от-римані підприємством для здійснення заходів цільового призначення, що зумовлює необхідність організації їх окремого обліку і контролю за використанням.
Кошти цільового фінансування можуть надходити як асигну-вання з бюджету та позабюджетних фондів, цільові внески фізичних та юридичних осіб, гуманітарна допомога тощо.
Напрямками використання цільових надходжень можуть бути утримання дитячих установ, підготовка кадрів, науково-дослідницькі роботи, винахідництво та інші цілі. Цільові кошти повинні викорис-товуватися тільки за призначенням і відповідно до встановлених кошторисів.
Облік та узагальнення інформації про наявність та рух кош-тів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (у тому числі гуманітарна допомога) ведеться на рахунку 48 “Цільове фінан-сування і цільові надходження” за окремими об’єктами фінансування.
Рахунок 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” – пасивний, його кредитове сальдо відображає наявність невикориста-них коштів цільового призначення. За кредитом рахунка відобража-ються кошти цільового призначення, отримані як джерело фінан-сування певних заходів, за дебетом – використані суми за певними напрямками, визнання їх доходом, а також повернення невикорис-таних сум.
Одним із різновидів цільового фінансування і цільових над-ходжень є гуманітарна допомога.
У Законі України “Про гуманітарну допомогу”, який прийня-тий 22.10.99 за № 1192-ХІV, визначені правові, організаційні та соці-альні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги. Прийняття цього закону сприяє гласності та прозорості процесу надання та отримання гуманітарної допомоги.
Гуманітарна допомога – це цільова адресна безоплатна допо-мога у грошовій або натуральній формі у вигляді безповоротної фі-нансової допомоги чи добровільних пожертвувань або допомога у виг-ляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами з гуманітарних мотивів отримувачам гумані-тарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку із соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим станом, виникненням надзвичайного стану.
Бухгалтерський облік гуманітарної допомоги та відповідна звіт-ність здійснюються отримувачами та набувачами гуманітарної допо-моги (юридичними особами) у порядку, установленому МФУ. У разі відсутності обліку щодо отримання та цільового використання гума-нітарної допомоги вона вважається використаною не за цільовим при-значенням.
Питання організації бухгалтерського обліку і контролю за от-риманням та цільовим використанням гуманітарної допомоги конкре-тизуються у наказі МФУ від 14.12.99, № 298 “Про порядок бухгалтерсь-кого обліку гуманітарної допомоги”.
Аналітичний облік коштів цільового фінансування і цільових надходжень та витрат ведеться за їх призначенням та джерелами над-ходжень.
Кредитове сальдо рахунка 48 “Цільове фінансування і цільове надходження” (наявність невикористаних коштів цільового призначен-ня) відображаються у рядку ІІ пасиву балансу.